У селі Станиля біля Трускавця в багатодітній сім`ї Боднарів на зорі незалежності України, а саме 17 травня 1992 року, народився хлопчик, котрого назвали Миколою
Чи міг хтось тоді думати про те, що пройде 30 років, що розпочнеться кривава повномасштабна війна росії проти України і що Микола віддасть своє молоде життя за рідну землю, за Вітчизну?
«Немає більшої любові за ту, коли хто віддає життя своє за ближніх своїх!». Цими словами з вірша 13 глави 15 Євангелія від святого Івана розпочав прощальне надгробне слово на подвір`ї полеглого Миколи парох греко-католицької церкви в Доброгостові отець Любомир Кушнір. Він спільно з отцем ПЦУ Романом Водяником пройшли символічну путь від Миколиного обійстя на вулиці Франка до центру села – спільно з усією громадою сіл Доброгостів, Бистрий та Станиля, спільно з побратимами Миколи, представниками Трускавецької влади, щоб віддати йому останню прислугу.
Боднар Микола Ігорович, народився у селі Станиля, вчився в місцевій школі, потім продовжив здобувати освіту. Закохався у доброгостівчанку Оксану, створили сім`ю – міцну, дружню, благословенну Богом. Спільно раділи народженню дітей, спільно приймали важкі випробування – такі як смерть найближчих чи інші негаразди.
Отець Любомир згадує, як вдосвіта на мотоциклі возив Микола кохану дружину на роботу в пекарню, як сам їхав мотоциклом на роботу на птахофабрику. Микола був дуже господарським хлопцем, а згодом чоловіком, був тим, на кого могли покластися батьки, дружина та діти, сусіди, односельчани, завжди тримав слово, не відмовляв у потребі.
В кінці минулого року Миколу Боднара мобілізували. Після проходження навчання воїн потрапив у саму гущавину боїв, у пекло війни на території Курської області. Служив Микола кулеметником механізованого взводу механізованого батальйону військової частини А3282. Загинув 16 квітня біля села Обод на Курщині.
Вісім днів знадобилося, щоб тіло Захисника-Героя змогли евакуювати за допомогою спеціальної роботизованої техніки. Тож майже через тиждень після сповіщення про зниклого безвісти родина отримала похоронку. Чорним горем накрило родину, адже це страшна та непоправна втрата для всіх: для батьків, дружини і діточок, для братів з родинами, для Станилі, де Герой народився, для Доброгостова, де він проживав, для Трускавецької громади та всієї України.
Переглянути цей допис в Instagram
«Немає більшої любові за ту, коли хто віддає життя своє за ближніх своїх!». Отець Любомир порівняв подвиг Миколи, котрий віддав своє життя за рідну землю, рідну Україну, зі святими Католицької Церкви. Отець згадав подвиги священномученика Омеляна Ковча, котрий добровільно пішов у газову камеру в концентраційному обозі Аушвіц замість іншої людини, падре-стигматика отця Піо з П`єтрельчіни, Матір Терезу з Калькутти, котрі жертовно служили іншим людям. Життя Миколи Боднара теж було служінням – від малих літ до останнього дня, коли ворог його вбив. Микола назавжди залишиться в нашій пам`яті як полеглий Герой, котрому майже 36…
Царство Небесне воїнові-Герою Миколі Боднару! Нехай Всемилостивий Господь упокоїть його там, де святі праведники спочивають, укріпить та утішить згорьовану родину, дарує нам Перемогу і зупинить цю війну, на якій гинуть найкращі, де щодня проливається кров, де нищиться цвіт української нації.
Дякуємо тобі, Миколо, за твою жертовність і за твій подвиг! Вічна тобі пам`ять…