«Я присягу приймав!». Історія головного сержанта Назара Грома, якого відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, і яким пишається наша громада
«Я присягу приймав!» — саме ці прості, але тверді слова сказав своїй дружині Назар Гром у перші дні великої повномасштабної війни. Він щойно повернувся з хрестин маленької племінниці, коли життя розділилося на «до» і «після». Дружина тоді сподівалася, що розлука буде недовгою, але попереду на них чекали важкі роки випробування фронтом.
До 2022 року Назар за позивним «Грім» був звичайним бориславським хлопцем. Випускник 7-ї школи, він вивчився на зварника – спочатку в Бориславському професійно-технічному училищі, а потім у вищому професійному училищі у Львові. Назар будував фасади, зводив огорожі, їздив працювати за кордон, створював затишок і безпеку для своєї сім’ї в мирному житті. А у вихідні Назар віддавав серце футболу, граючи за рідний Борислав та Ясеницю-Сільну.
Але війна покликала його, і він пішов… Досвід військової служби Назар здобув ще у 2007 році у внутрішніх військах МВС. Після мобілізації спочатку він служив у 26-му окремому Закарпатському полку НГУ, а з січня 2023 року – у складі 4-го батальйону знаменитої 14-ї бригади НГУ «Червона калина». Він став головним сержантом мінометної батареї. Згодом командування пропонувало йому офіцерську посаду, проте Назар свідомо відмовився, щоб залишатися поруч зі своїми хлопцями. На його плечах трималася колосальна відповідальність: виведення особового складу, розвідка маршрутів та складна логістика. Захисник пройшов гарячі точки Запорізького (Оріхів, Роботине, Вербове) та Покровського напрямків (Гродівка, Свиридонівка, Єлизаветовка, Миролюбівка, Новоекономічне, Малинівка)
Той страшний день – 25 квітня 2025 року – назавжди закарбувався в його пам’яті. Неподалік Малинівки наші хлопці потрапили в біду, і Назар вирушив їх витягати. Їхню автівку атакував ворожий FPV-дрон. Машина повністю згоріла. Від неминучого воїна врятували лише бронежилет і каска, які зараз, посічені та пробиті, стоять удома як мовчазні свідки того пекла.
Після важкого поранення був довгий шлях лікування, і з 1 травня 2026 року Назар повернувся до цивільного життя. За свою надзвичайну стійкість Герой відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Цю почесну нагороду, призначену Указом Президента, йому особисто вручив просто в лікарняній палаті заступник командира полковник Сергій Савичев. Серед його нагород є і престижний нагрудний знак від Національної гвардії України — «За доблесну службу», а також відзнака від Православної Церкви України — у 2024 році Митрополит Київський і всієї України Епіфаній нагородив Назара медаллю «Хрест Свободи» за жертовне служіння.
Переглянути цей допис в Instagram
Слова його командира, старшого лейтенанта В’ячеслава Тарасюка, який написав Назару повідомлення після його звільнення, якнайкраще характеризують нашого Героя: «Дякую за службу, допомогу, людяність, жертовність, доброту, сміливість, відповідальність, ініціативу, працелюбність, надійність і ще багато чеснот…»
Сьогодні Назар Гром найбільше мріє про тиху власну хатинку і спокій для своєї родини. Він щиро дякує дружині Уляні, діточкам Надії та Вікторії, мамі, сестрам, братам, всій родині та всім жителям Борислава та Ясениці-Сільної, які допомагали його підрозділу. А Бориславська громада сьогодні низько вклоняється йому.
Пишаємося тобою, Назаре. Дякуємо за життя.