Армійська система переповнена величезною кількістю рудиментарних елементів і процесів, але в межах армії немає внутрішньої зацікавленості у принципових змінах
DROBRO вже не раз писав про не пересічного військового Валерія Маркуса – бійця, організатора, мотиватора, комунікатора, аналітика і просто розумного чоловіка. Сьогодні хочемо проанонсувати його 8 серію, яку Маркус з командою готує до ефіру.
Працюю зараз над восьмим відео, і весь час ловлю себе на думці, що подана у ньому інформація є настільки очевидною, а приклади настільки усім зрозумілі, що в іншій ситуація мені було б навіть соромно артикулювати такі очевидні і прості речі. Але!
Про ці проблеми мовчать, бо вони зачеплять настільки величезну кількість людей, що озвучивши їх ти неминуче опинишся в меншості.
Наша армійська система переповнена величезною кількістю рудиментарних елементів і процесів, але в межах армії немає внутрішньої зацікавленості у принципових змінах. Чому так? Адже це питання не просто ефективності – від цього залежить перемога у війні, виживання держави, існування нації.
Відповідь теж дуже проста – тому що елементи цієї системи, які потребують змін або навіть взагалі ліквідації, є тими самими інструментами, на яких військові роками вибудовували свою самооцінку. Для кадрових військових реформи несуть не просто загрозу їхнім кар’єрам – це екзистенційне питання. Процес ліквідації тих складових, які є джерелом неефективності, руйнує парадигму, в якій вони існували десятиліттями і поза якою не бачать себе.
На жаль, в своїй більшості, кадрові військові дуже слабко здатні оперувати абстракціями, але їхня самооцінка тримається саме на абстрактних структурах, таких як звання, ритуали, ієрархічні привілеї, і так далі. Як наслідок, уся система просякнута карго-культом: люди імітують форму, але не усвідомлюють змісту.
Менше з тим… Мені самому цікаво буде подивитись на наслідки).
