Угорщина стоїть на порозі змін, влада проросійського Віктора Орбана, схоже, добігає кінця
Угорщина, яка тривалий час вважалася “безпечною гаванню” для правого популізму в Європі, входить до зони безпрецедентної політичної турбулентності. Майже через півтора десятиліття домінування Віктора Орбана та його партії “Фідес” фундамент його влади почав давати глибокі тріщини, передає DROBRO.
Про це пише у своєму блозі політичний аналітик “Сіто Сократа”. Сукупність факторів, від токсичної дружби з Кремлем до внутрішнього розкладання партійної еліти, робить ймовірність програшу Орбана на найближчих виборах не просто гіпотезою, а найімовірнішим сценарієм розвитку подій.
Курс на “неліберальну демократію”, проголошений Орбаном, досяг своєї логічної межі. Створення “Офісу захисту суверенітету” (Szuverenitásvédelmi Hivatal) та планомірне знищення незалежних ЗМІ (через холдинг KESMA) перетворили Угорщину на країну з “гібридним режимом електоральної автократії”, як це офіційно класифікує Європарламент. Однак ця концентрація влади стала пасткою.
Проте надцентралізація позбавила систему гнучкості. Орбан більше не отримує об’єктивної інформації, оточивши себе лоялістами, які бояться повідомляти реальний стан справ. Це призвело до серії катастрофічних помилок: від неадекватної оцінки інфляції (найвищої в ЄС) до провальної комунікації у справі помилування посібника педофіла, яке у 2024 році вивело на вулиці сотні тисяч протестувальників.
Зовнішня політика Орбана, орієнтована на Москву, перетворилася з “прагматичного балансування” на екзистенційну загрозу майбутнього країни. Угорщина опинилася у повній ізоляції всередині ЄС та НАТО. Постійне блокування допомоги Україні та демонстративні візити до Москви, як “місія миру”, яка була сприйнята в Європі як акт зради, позбавили Орбана союзників навіть в особі Польщі та “Вишеградської четвірки”.
Економічна плата за вірність Путіну величезна: мільярди євро із фондів ЄС залишаються замороженими через проблеми з верховенством закону. Для пересічного угорця “дружба з Кремлем” сьогодні асоціюється не з дешевим газом, а з відсутністю європейських інвестицій та зростання цін. Найнебезпечніший симптом для режиму полягає у дистанціюванні частини партійної еліти та технократів від лідера. Феномен Петера Мадьяра та її партії TISZA наочно показав, що усередині системи NER, т.зв. Системи національного співробітництва дозрів потужний запит на зміни. Мадьяр був плоть від плоті “Фідес”, і його успіх свідчить про те, що помірне крило партії і бізнес-кола більше не хочуть асоціюватися з вождем, що радикалізується і “бронзовіє”.
Усвідомлюючи реальну загрозу програшу, апарат Орбана все частіше вдається до маніпуляцій. Йдеться не лише про класичний “джеррімендеринг”, а й про пряме використання адміністративного ресурсу. Згідно з звітами ОБСЄ та розслідуванням угорських правозахисників, на останніх виборах фіксувалися масовий підкуп виборців у бідних сільських районах; використання баз даних державних органів для адресної пропаганди “Фідес”; створення “фіктивних адрес” для голосування, він же “виборчий туризм” із прикордонних районів.
Проте, як свідчить досвід інших країн регіону, коли протестна хвиля сягає критичної маси, навіть налагоджена машина фальсифікацій перестає працювати. Зрештою, не можна ігнорувати психологічний аспект. Спостерігачі відзначають серйозну особистісну трансформацію Орбану. Втрата ним адекватності відштовхує міський середній клас, який хоче бачити на чолі країни сучасного європейського лідера, а не застарілого автократа, який застряг у геополітичних битвах минулого століття.
Імовірність поразки Віктора Орбана сьогодні вища, ніж будь-коли за останні 14 років. Поєднання внутрішнього розколу, зовнішньополітичної токсичності та економічної некомпетентності робить його режим дуже вразливим. Угорщина стоїть на порозі змін, і жодні фальсифікації не зможуть приховати той факт, що час Орбана минув.