Марк Брендон Рід, більш відомий як «Чоппер», більшу частину життя провів у кримінальному світі та за ґратами
Його вважали одним із найнебезпечніших злочинців Австралії, а його ім’я стало легендою кримінального середовища. Після звільнення він несподівано змінив своє життя: став письменником, а його біографія лягла в основу художнього фільму, який зробив його відомим далеко за межами країни.
У 2009 році лікарі поставили йому страшний діагноз — цироз печінки, спричинений гепатитом C. За словами самого Ріда, він заразився ним під час ув’язнення.
Медики були відверті: найкращий шанс вижити — трансплантація печінки. Але Марк відмовився. Він навіть не погодився, щоб його внесли до списку очікування на донорський орган. Своє рішення пояснив просто:
«Мені 55 років. Я не поставлю своє ім’я попереду імені десятирічної дитини.» Його слова облетіли весь світ. Згодом стан здоров’я лише погіршувався. До цирозу додався рак печінки.
У 2013 році Марк Брендон Рід помер у віці 58 років.
Його життя було сповнене насильства, злочинів, ув’язнень і скандальної слави. Багато хто ніколи не пробачив йому минулого, і для цього були вагомі підстави.
Та історія запам’ятала й інший його вчинок — момент, коли людина, яка багато разів ставила власне життя вище за чуже, свідомо відмовилася від шансу врятувати себе, щоб цей шанс міг отримати хтось молодший.
Можливо, один правильний вибір не здатен перекреслити все минуле. Але він здатен нагадати, що навіть найсуперечливіші люди іноді приймають рішення, які змушують світ замислитися.
Перші п’ять років свого життя Рід провів у дитячому будинку, а у віці 14 років був обраний під опіку штату.
Рід згадував, що його тричі визнавали психічно неосудним – у віці 15, 19 та 23 років і що йому дали 60 доз(!!) електрошоковоі терапіі…
Рід заслужив репутацію суворого парубка, спочатку обдираючи наркоторговців у Мельбурні, а потім заробляв на життя викраданням і тортурами членів кримінального світу. Він провів лише 13 місяців поза в’язницею у віці від 20 до 38 років. Відбував покарання після того, як був засуджений за збройне пограбування, викрадення людей, підпал, видавання себе за поліцейського, напад та замах на вбивство. Його засудили до 13 років позбавлення волі за спробу викрадення судді окружного суду під дулом пістолета.
Наприкінці 1970-х років Рід наказав іншому в’язню відрізати собі вуха, щоб вийти з відділення H в’язниці Пентрідж.
Рід вже був відомий як «Чоппер» і це походить від імʼя собаки Чоппер який був персонажем мультфільму 1970-х років “Яккі Дудл”.
У своїх книгах Рід стверджує, що був причетний до вбивства 19 людей та замаху на вбивство ще 11 осіб.
Вуличний бандит, який стверджував, що провів лише 13 місяців поза в’язницею у віці від 20 до 38 років, Рід навчився читати й писати у в’язниці, а в 1990 році почав листуватися з мельбурнським журналістом Джоном Сільвестером. Він та його колега Ендрю Рул відредагували листи, щоб створити книгу «Чоппер, зсередини: зізнання Марка Брендона Ріда» (1991) про пригоди Ріда.
Сільвестер, зараз репортер кримінальних новин у мельбурнській газеті «Age», написав: «Немає сумнівів, що деякі історії Ріда прикрашені, відшліфовані або, в деяких випадках, вкрадені, але також немає сумнівів, що протягом 1970-х і 80-х років він був одним із найнебезпечніших людей в Австралії».
Рід продав понад 500 000 примірників своїх книг «Чоппер» і також він написав дитячу книгу для дорослих «Хукі-каліка» ілюстрації Адама Каллена ( видавництво «Пан Макміллан»)
«Чоппер» мав миттєвий успіх, продавши понад 200 000 примірників, а видавництво Read продовжило випуском «Хітів та спогадів» (1992) та «Як стріляти у друзів та впливати на людей» (1993). Він продовжував випускати книги приблизно по одній на рік протягом понад десяти років: спочатку він писав автобіографічні оповідання, але потім перейшов до кримінальної літератури та навіть дитячих книг.
Актор Ерік Бана знявся в ролі Марка «Чоппера» Ріда у фільмі 2000 року «Чоппер»
Рід здобув міжнародну популярність головним чином завдяки успіху фільму 2000 року «Чоппер», заснованого на його автобіографії.
Фільм «Чоппер», який отримав визнання критиків і касовий успіх, катапультував його режисера Ендрю Домініка та зірку Еріка Бану до голлівудських зірок першої величини. Бана, комік, якого Рід рекомендував на цю роль, блискуче вдало вловив поєднання насильства та іронічної наївності, яких вимагала ця роль. Успіх фільму призвів до того, що Рід став культовим актором, і він почав писати колонки для британських чоловічих журналів FHM та Nuts.
Рід пожертвував усі свої доходи від фільму Королівській дитячій лікарні Мельбурна.