На Куп’янському та Запорізькому напрямках фіксується дедалі більше випадків дезертирства у російській армії: солдати масово залишають позиції зі зброєю
На тлі величезних втрат і безглуздих “м’ясних” атак у лавах російської армії назріває системна криза. Солдати тікають із фронту зі зброєю, відмовляються виконувати накази та масово саботують наступи, передає DROBRO. Ситуація більше не поодинока – вона стає нормою.
Командування втрачає керування. Відразу два нових повідомлення з російських джерел свідчать: втеча з позицій зі зброєю стала не винятком, а закономірністю. У районі Великої Новосілки розшукуються двоє військовослужбовців із позивними “Агат” та “Сизий”. Обидва втекли з автоматами та гранатами, один із них поранений і кульгає. Їх шукають не для порятунку, а з “особливими планами”, напевно, для показової розправи. Повідомляється про винагороду за інформацію як за небезпечних злочинців.
Армія тріщить зсередини, окупанти біжать
Військовослужбовці 15-го мотострілецького полку (в/ч 31134), що діють на Куп’янському напрямку, відмовилися виконувати бойове завдання. Усередині підрозділу назріває “страшний кипіш”, як описує одне із джерел. Командування, мабуть, не може більше ігнорувати деморалізацію: позиція солдатів стає все більш відкритою, а послух — дедалі умовнішим.
“Просто за відмову від бойового завдання тут покарання просте, хоча навряд чи всіх пустять у витрати”, – йдеться у повідомленні.
М’ясні штурми стирають людей — терпець лопається За даними української розвідки та незалежних військових аналітиків, російські штурми все частіше будуються на безглуздому кидку особового складу під вогонь, без належної артпідтримки, без бронетехніки, без шансів. Солдати називають це “забійними змінами” і “м’ясними завданнями”, і все частіше віддають перевагу втечі, саботажу або прямої відмові. На тлі відсутності ротацій, нестачі постачання, а також жорстокого поводження з боку офіцерів та комендантів настрій у лавах армії стає вибухонебезпечним.
Армія РФ вступає у фазу морального розпаду
Система, побудована на страху та підпорядкуванні, починає збоїти. Командування кидає одні бригади на допомогу іншим, які вже розвалюються. Резервів дедалі менше, техніка стара, мотивації немає. Втечі та відмови від бойових наказів лише симптом глибокої деморалізації. Якщо такі епізоди стануть масовими, російська армія може зіткнутися з хвилею внутрішніх бунтів, дезертирства та відмов від підпорядкування, як це вже відбувалося у пізні роки радянської війни в Афганістані.