В похмуру та холодну осінню п`ятницю 3 жовтня Трускавецька громада на колінах зустріла воїна Павла Рощупкіна, щоб в цей же день і провести його в останню путь, на місце вічного спочинку
Вздовж дороги вишикувалися учні шкіл та небайдужі трускавчани, а сумна мелодія «Пливе кача по Тисині» линула над Трускавцем спільно з мелодією церковних дзвонів, передає DROBRO.
Павло Валентинович Рощупкін прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у вересні 1984 року і до свого 41-ліття не дожив два тижні. Павло народився у багатодітній сім`ї і змалку відчув біль втрати – в автокатастрофі загинули тато і мама. Дітей, в тому числі Павла, виховували родичі, а коли підросли найстарші з них, то зайнялися вихованням менших. Вони підтримували один одного, любили, допомагали, тож смерть братика для них – непоправна, болюча, нестерпно важка втрата. Важко було без сліз дивитися як ридають сестри, як непритомніють, не в силі витримати цей важкий тягар втрати, котрий звалився на них раптово.
Життя Павла було важким та непростим, як життя кожного сироти. Він служив у військовій частині А1619, в штурмовому батальйоні, отримав поранення. Помер Павло у лікарні у місті Львові 10 вересня 2025 року.
На Перехрестя Героїв зустріти померлого воїна та підтримати скорботну родину прийшли друзі, знайомі, представники Трускавецької влади (заступник міського голови Олексій Балицький, секретар міської ради Наталія Пономаренко), Дрогобицької районної військової адміністрації. Молитву біля катафалка звершили отці Андрій Гладкий, Василь Хомин та Василь Нестер.
Переглянути цей допис в Instagram
Похорон відбувався в церкві святого Миколая. Павло Рощупкін поповнив лави Небесного Воїнства. Пам`ять про нього буде вічною, як і пам`ять про всіх, хто пішов захищати Вітчизну-Україну і поклав на її вівтар найбільше, що лиш існує – життя.
Єднаємося у скорботі з братами і сестрами Павла, з усією родиною, однокласниками, друзями, всіма, хто його знав. Нехай Всемилостивий Господь Бог дарує йому прощення гріхів та вічне життя у своєму Небесному Царстві, де немає смутку, болі та печалі. Бо на це вічне життя покійний воїн-Герой Павло заслужив, сплативши жертву крові, яку він пролив за Україну і за ближніх своїх…