Він тричі йшов на війну добровольцем… Він повертається до нас “на щиті”
Бориславська громада знову у жалобі. Страшна, безжальна війна продовжує забирати найкращих, залишаючи глибокі рани в серцях. 2 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Павлівка на Сумщині загинув старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади Сергій Вікторович Горобинський.
Його життєвий шлях — приклад неймовірної відданості та свідомого вибору справжнього чоловіка. Сергій народився 20 вересня 1977 року на території росії (у селі Войкове Ростовської області), та його справжнім домом стала Луганщина. Сім’я проживала у селі Валуйське Станично-Луганського району. Там він закінчив школу, згодом у Луганську здобув фах тракториста. Будував мирні плани, виховував дітей.
Але коли ворог прийшов на українську землю, Сергій не лишився осторонь. Ще у 2017 році він добровільно став на захист держави, підписавши контракт. Він ніс службу у складі 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади. Після демобілізації у 2020 році повернувся до цивільного життя.
Повномасштабне вторгнення у 2022 році змусило родину покинути рідну домівку на Луганщині. Свій прихисток, свій новий дім вони знайшли тут, у Бориславі. І хоча Сергій як багатодітний батько мав законні підстави для відстрочки, він знову добровільно взяв до рук зброю. Воював у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади. У 2024 році був звільнений зі служби за сімейними обставинами. Проте серце воїна не дозволяло йому залишатися в тилу, коли побратими тримали фронт. У 2025 році він втретє йде добровольцем на війну. Цього разу — до 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Це горе неможливо виміряти. І воно стає ще нестерпнішим від усвідомлення того, яку колосальну ціну платить ця родина справжніх патріотів з Луганщини за нашу незалежність. Лише кілька місяців тому, у квітні цього року, ми всією громадою зі сльозами на очах прощалися з рідним братом дружини Сергія — Олексієм Верєщуком. Олексій боронив Україну з 2015 року і знайшов свій останній спочинок на нашій Алеї Героїв. Родина, яка через окупантів втратила рідний дім на сході, тепер віддає Україні найдорожче — життя своїх чоловіків.
У Сергія залишилася велика родина, для якої він був надійною опорою та цілим всесвітом: дружина Оксана, п’ятеро дітей та троє онуків, брат і дві сестри.
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким Захисника. Пам’ять про його подвиг заради України житиме вічно.
Про час прибуття траурного кортежу та чин похорону повідомимо додатково.
Вічна пам’ять і слава Герою!