Уявіть собі маленьку руду собачку, яка три роки жила в пеклі людської байдужості, але знайшла ангела в обличчі волонтерки Олени Мосійчук-Малійок
Ця неймовірна історія вразила редакцію DROBRO, тому ми спішимо поділитися нею зі своїми читачами.
Джес – це не просто собака, це символ незламності, що змушує сльози котитися від болю й радості водночас. Її шлях, викладений у дописах Олени на Facebook, – це розповідь про зраду, боротьбу й любов, яка сильніша за смерть. Кожен пост – як лист із фронту надії, де Олена й Джес разом пишуть історію дива. Сідай зручніше, друже, і дозволь цій казці розчулити твоє серце.
Тінь у дворі: Три роки болю й самотності
Осінь 2025 року Україна жила у ритмі війни – тривоги, втрати, надія. Але для однієї маленької душі світ зупинився ще раніше. Джес, руда красуня, була покинута господарями, які виїхали за кордон. Три роки вона жила в покинутому дворі, виривши собі яму, де ховалася від холоду й болю. Її передні лапи не тримали, координація зникла, щелепа була розбита, зуби – вибиті. Сусіди кидали кістки, думаючи, що це милосердя, а вона, голодна, їла власні фекалії, щоб вижити. “Як можна три роки бачити її муки й не бити на сполох?” – з гнівом пише Олена 26 вересня 2025-го. “Маленька душа боролася за життя, покинута на самоті. Джес, ти дочекалася – тепер ти в безпеці.”
Олена, волонтерка Pitbull911, отримала сигнал від небайдужих і кинулася на порятунок. Під гаражем вона знайшла тремтячу тінь із очима, повними болю. “Я побачила її фото – і серце стиснулося,” – згадує Олена. Рятунок був як сцена з фільму: пастка, шматок їжі, години очікування. Коли Джес нарешті довірилася, Олена підняла її, легку, як пір’їнка, і повезла до ветеринара. Діагноз розбив серце: дирофіляріоз у запущеній стадії, паразити в серці й мозку, виснаження. “Вона повзла, розбиваючи голову, але хотіла жити,” – пише волонтерка, і ці слова пронизують, як холодний вітер.
Дім, де почалася любов: Перші дні боротьби
Олена забрала Джес до своєї квартири на 12-му поверсі, де вже жили три великі собаки, включно з 15-річною, що ледве ходить. “Чоловік на фронті, я працюю, щоб оплачувати 50 врятованих собак, але Джес – моя дитина,” – зізнається Олена 27 вересня. Перші дні були випробуванням: Джес ховалася під ковдрою, плакала уві сні, їла, ніби боялася, що їжа зникне. “Вона боїться, коли я йду, тулиться до ноги, щоб не втратити,” – пише волонтерка 30 вересня. Але любов творила дива: син Олени, Данило, став для Джес промінчиком світла. “Він обійняв її й сказав: ‘Ти найкраща собака в світі! А вона лизнула його обличчя,” – згадує Олена, і цей момент, як тепле сонце, зігріває душу.
Громада відгукнулася на заклик: Аналізи показали паразитів у серці, можливі пошкодження мозку, але Олена не здавалася. “Лікування дирофіляріозу – рік і 100 тисяч, але я вірю, що вона буде щаслива,” – пише вона. Джес почала гратися тенісним м’ячиком, спати в м’якому лежаку – перші кроки до життя. “Вона старається стояти, хоче бігати, але втомлюється після двох кроків. Її бойовий дух – це любов,” – додає Олена, і ці слова, як мелодія, звучать у серці.
Пекло діагнозів: МРТ і правда, що розриває
4 жовтня Джес чекало МРТ – година під наркозом, що могла стати останньою. “Це пекельний ранок, я не знаю, чи витримає її серце,” – зізнається Олена напередодні. Результат був як удар: водянки в мозку, пошкодження лобної зони, ніби “миші погризли мозок”. Дирофілярії роками руйнували її, створюючи псевдопухлини. “Я ледь не втратила свідомість, тримаючи її на руках,” – пише Олена 5 жовтня. “Нас чекає пекло в лікуванні, але ми підемо до кінця.” Громада зібрала 20 000 грн на МРТ за день, а Олена замовила ходунки, щоб навчити Джес ходити.
Консиліум нейрохірургів визначив: потрібна трепанація черепа. “Її стан – результат людської халатності,” – з болем пише Олена 6 жовтня. Вона готувалася до операції, купуючи препарати, але страх не відпускав: “Мене трусить від нервів. Як витримати три дні, коли вона не вдома?” Громада слала донати, ковдри, слова підтримки, а Олена шепотіла Джес: “Ти моя принцеса, борись.”
Трепанація: Момент, коли зупиняється час
9 жовтня Джес опинилася на операційному столі. Трепанація – операція на мозку, щоб видалити паразитів – була ризиком усього життя. Олена провела день біля клініки, молячись. “Я не спала добу, чекала в машині. Сказала їй: ‘Мама поруч, я тебе люблю’,” – пише вона. Джес витримала, але попереду були критичні три доби. “Вона під седацією, бо біль нестерпний,” – додає Олена 10 жовтня. Набряк мозку, температура до 40, крапельниці – лікарі VetPuls боролися, як за рідну дитину.
Другий день приніс погіршення. “Рей, наш пес, не їсть, спить біля її місця,” – пише Олена 11 жовтня. Але Джес не здавалася: вона реагувала на голос, намагалася гавкнути, позіхала. “Вона почула Данила, облизала ніс – це знак!” – радіє волонтерка. 13 жовтня Джес дала надію: з’їла їжу зі шприца, спробувала співати, як удома о 20:30. “Якщо вона співає – вона йде на одужання! Всесвіт чує ваші молитви,” – пише Олена, і сльози радості змішуються з болем.
Боротьба неймовірних українських дівчат за життя однієї з них (Фото, Відео)https://t.co/VJfxsuAVIc pic.twitter.com/q7Hif4zKpv
— Дрогобич чиНа ❗️ DroBro7/24 (@DroBro10) October 24, 2025
Диво науки: Стовбурові клітини й перші кроки
20 жовтня стало переломним. Джес підняла голову, з’їла дві порції їжі, вкусила лікаря – її характер повернувся. “Вона наша борець!” – тріумфує Олена. А 22 жовтня сталося диво: перша в Україні терапія стовбуровими клітинами для собаки. “23 жовтня – день, коли я повірила в дива, науку й медицину,” – пише Олена, ділячись відео, де Джес робить кроки. “Це не чудо, це наука й лікарі, які ризикують. Дякую @vetpuls.dp, Анні Куркуріній, нейробіологу Олені Мошинець, Дмитру Зубову – ви промінчик надії.”
На відео Джес, слабка, але жива, ступає вперед, махає хвостом. Вона їсть шість банок консервів на день, любить мультик “Бембі”, гріється на сонці. “Вона бореться, бо знає: її чекають удома,” – пише Олена. Терапія коштує дорого – 10 400 грн за два дні стаціонару, але громада несе ковдри, іграшки, донати. “Ви – наша сім’я, без вас Джес не було б,” – дякує волонтерка, і ці слова, як обійми, гріють душу.
Джес і Олена: Урок любові, що змінює світ
Сьогодні Джес – більше, ніж собака. Вона – доказ, що любов сильніша за зраду, що наука творить дива, а громада – це сила. Олена Мосійчук-Малійок, зі своїм притулком Pitbull911, не просто врятувала Джес – вона показала, що означає боротися до кінця. “Я просто руки й ноги, а досягнення – ваші,” – каже вона 23 жовтня. Її чоловік на фронті, син – поруч із Джес, а сама Олена тягне 50 врятованих собак, допомагає дітям із ДЦП і ветеранам.
“Я мрію, щоб Джес бігала по парку, співаючи свої пісні,” – пише вона, і ця мрія, як зірка, світить нам усім.
Джес навчила нас: три роки болю можна подолати любов’ю. Вона – маленька воїтелька, яка вчить стояти, навіть коли лапи не тримають. Олена – героїня, чий голос у дописах кличе:
“Боріться завжди! Кожен із вас – янгол для Джес.” Друже, ця історія – заклик до твого серця. Підтримай Джес і Олену: донатом (картка: 4441111048801603, PayPal: moselenamos2@gmail.com), ковдрою, репостом.
Стеж за їхньою подорожжю на сторінці Pitbull911 – і хай ця історія надихає тебе творити добро.