Віктор Сарновський: “Найважливіше – не дозволяти нікому маніпулювати нашим болем”

Родини мають знати свої права, а громада – не допустити, щоб святе ім’я Героїв хтось використовував для самозвеличення

У Трускавці в структурі Трускавецького міського центру соціальних служб (директорка Надія Онаць) є посада фахівця з соціальної роботи – помічника ветерана. Її займає Віктор Сарновський – батько-воїн та батько воїнів, один з яких, на превеликий жаль, загинув, передає DROBRO.

Пана Віктора у Трускавці знають практично всі, адже він до повномасштабної війни довгий час ніс служіння дяка у церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Його кандидатура на посаду помічника ветерана є фактично ідеальною – адже і сам ніс службу, і знає які проблеми у сімей загиблих, і з великою людяністю ставиться до кожної сім`ї та її проблем.

Тож до Вашої уваги актуальне інтерв’ю з Віктором Сарновським.

• Пане Вікторе, скільки часу Ви вже працюєте на посаді фахівця з соціальної роботи – помічника ветерана? Що входить у Ваші завдання на цій посаді?

– Слава Ісусу Христу! На посаді фахівця з соціальної роботи – помічника ветерана я працюю вже восьмий місяць. Пріоритетом моєї роботи є підтримка ветеранів, сімей загиблих Захисників та родин зниклих безвісти. Це допомога в оформленні різних документів, консультування щодо пільг та виплат, психологічна підтримка.

Ми, тобто фахівці та керівники центру, намагаємось бути своєрідним містком між владою та людьми, які потребують допомоги. І максимально стараємось допомогти людям вирішити їхні питання.

• Якими є головні проблеми для ветеранів, для сімей загиблих та діючих військовослужбовців на сучасному етапі? Чи завжди місцева влада може допомогти у їхньому вирішенні?

– Серед першочергових питань, що найбільше болять, проблеми здоров’я, реабілітації, забезпечення житлом, а також працевлаштування. У сімей загиблих, зниклих безвісти та полонених – це пошук правди і справедливості, визнання та підтримки від громади. Місцева влада вже зробила певні кроки у цих напрямках але, на жаль, ресурсів інколи бракує.

• Дуже болючою темою є зниклі безвісти. Родичі не знають чи живі їхні сини, чоловіки, батьки, чи загинули, нічого не знають про їхню долю. Який алгоритм дій пропонуєте таким сім`ям?

– Першочергово – офіційно зареєструвати факт зникнення. Потім працювати з Координаційним штабом, із Міжнародним комітетом Червоного Хреста та з іншими державними, громадськими структурами, міжнародними організаціями. Ми як соціальні працівники допомагаємо родинам у цьому процесі, аби вони не залишались наодинці зі своєю бідою.

• Пане Вікторе, Ви самі служили в ЗСУ, а на фронті загинув Ваш син Дмитро. Тому тема ветеранів та сімей загиблих Вам відома з власного досвіду. Але чи легко Вам працювати на цій посаді? Чи завжди вдається знайти порозуміння з ветеранами чи родичами військових?

– Ми ще не згадали мого старшого сина, Михайла. Він ще в далекому 2014 році давав рішучу відсіч як прикордонник-контрактник сепаратистсько-московській нечисті в зоні відповідальності Донецького прикордонного загону ДПСУ. До речі, син відтоді є діючим військовослужбовцем.

Та повернемось до нашої теми: працювати мені просто, бо болить так само. І на запитання: «Ти там був?”, можу відповісти: «Був». Тоді спадає агресія, з’являються посмішки, бо рівний з рівним, і сльози у нас однакові. А дальше – конструктивна розмова та вирішення наболілих питань.

Хоча інколи буває дуже непросто. Власний біль завжди з тобою. Але він дає і сили краще розуміти тих, хто приходить. Я знаю, що їм потрібно, і намагаюся бути поруч не лише як посадовець, а й як людина, яка пройшла через це.

• В соцмережах часто говорять про недостатнє вшанування загиблих Героїв. На Вашу думку, чи достатнім є таке вшанування у нашій Трускавецькій громаді? Чи, можливо, щось ще треба зробити, щоб не було ніяких претензій до місцевої влади, до суспільства?

– При різних зустрічах та розмовах я не один раз наголошував, що такого поважного, чутливого,чуйного відношення до обпалених війною родин Захисників з боку соціальних служб та міської ради як у Трускавці рідко в якій громаді можна побачити. Посмертно наші загиблі Герої нагороджені орденами від держави, відзнаками районної ради. Трускавецька громада, вшанувавши їх подвиг Алеєю Слави, відзнаками міської ради, також силами центру соціальних служб, за фінансування ТМР для кожного загиблого Захисника готується десятихвилинний фільм з QR-кодом “Спомин України”, який буде вручено родинам.

Дійсно, зроблено чимало: Алея Слави, меморіальні дошки, панахиди, але завжди можна зробити більше. Дуже важливо, щоб пам’ять була не лише у вигляді офіційних заходів, а й у щоденному житті громади.
Тепер помовчимо, дочекаємось Перемоги, коли додому повернуться всі полонені, віднайдуться зниклі безвісти, і тоді в радісному пориві, всією громадою збудуємо величний монумент, гідний їхньому подвигові.

• Як думаєте, Ваша робота полегшиться чи ускладниться після завершення активної фази бойових дій, перемир`я чи укладення миру? Що є найскладнішим у Вашій роботі зараз?

– Думаю, що складнощів у нашій роботі додасться. Адже тоді постане питання повернення сотень тисяч військових додому, їх адаптації до мирного життя, лікування, пошук роботи, інші соціальні питання. Це величезний виклик для місцевих громад та держави в цілому.

• Наведіть кілька прикладів, коли Вам реально вдалося допомогти людям, котрі до Вас зверталися.

– Основним принципом діяльності Трускавецького міського центру соціальних служб та мене як помічника ветерана є нерозголошення, тому імен та даних не буде. Але хочу сказати, що найбільш усталений зв’язок маємо з родинами загиблих Захисників. Це зустрічі, психологічні тренінги, подорожі. Такий же зв`язок підтримуємо з доброю половиною сімей зниклих безвісти. Решта чомусь не дуже контактує з центром.
Попри все хочу закликати всіх, хто має проблеми зі зниклими, полоненими та проблемами військовослужбовців звертатися до Трускавецького міського центру соціальних служб. Наша адреса: площа Чорновола, 2, І поверх. Ми раді допомогти, складнощів та труднощів не боїмося.

• І на завершення про дуже делікатну проблему. На жаль, в Україні багато хто з політиків, владних чи опозиційних діячів намагаються втягувати ветеранів чи військових у свої розбірки, намагаються використати наших Захисників, іноді маніпулюючи на святому – на питаннях загибелі, належних виплат, похорону, інших моментах. Як цьому протидіяти? Як не дати втягнути ветеранів у брудні ігрища тих, хто не воював, а пробує використати тему війни у меркантильних інтересах?

– Найважливіше – не дозволяти нікому маніпулювати нашим болем. Родини мають знати свої права, а громада – не допустити, щоб святе ім’я Героїв хтось використовував для самозвеличення. Наш обов’язок берегти пам’ять їхнього подвигу джерельно-чистою.

– Дякую за розмову.
– Дякую. Слава Україні!

ШВИДШЕ В FACEBOOK