Оазис у Стебнику – Один із штрихів сучасної лікарні

У 70-х роках минулого століття це місто існувало завдяки калійному заводу, позаяк близько п’ять тисяч стебничан працювало на ньому

На той час і місцева лікарня, за тодішніми мірками, не була гіршою від аналогічних медустанов області. Але все тече, все змінюється: канув у лету радянський союз, з різних бюрократичних корупційних причин припинив свою виробничу діяльність завод.

Чимало стебничан, у пошуку заробітків на хліб насушний, подалися на чужину. Під загрозою закриття опинилася і місцева лікарня. Цей процес мав місце у 2000 році. Тоді якось вдалося його відтермінувати, але питання закриття стебницької лікарні з порядку денного не було знято. А декілька років тому керівництво Дрогобицької міської ради вдалося до певних практичних кроків; розпочали швидкими темпами модернізацію лікарні. Тепер було б великим гріхом її закривати.

Вдалою виявилася і кадрова політика у медустанові; на посаду директора КНП «Стебницька міська лікарня» була призначена енергійна, вольова лікарка Наталія Стецик. А після того як ковід налякав 35 медичних працівників, і вони звільнилися за власним бажанням, настав справжній ренесанс, незважаючи на щоденні ремонтні роботи у всіх відділеннях.

Заступниками у п. Наталі стали теж молоді та енергійні Ігор Варивода та Лідія Гнатишин- Горянська. Відбулися деякі ротації і у відділеннях. До речі, кожне відділення має вказівні смуги різних кольорів і пацієнти орієнтуються по них, як і уніформа його працівників. Естетичний вигляд лікарні плюс професіоналізм колективу і сучасна медична база виводить його колектив на якісно новий рівень. Деякі лікарі із Трускавця влилися у цей молодий колектив, як і досвідчений професор медицини із Запоріжжя Сергій Кравченко та ще троє фахівців із переселенців.

За словами голови обласної ради ІV демократичного скликання Михайла Сендака, а він у 2002-2006 р. р. відстоював право на існування стебницької міської лікарні, нинішній стан установи його приємно вразив. Це європейський рівень. На тлі розвалюхи стебницького калійного заводу, це справжній оазис у пустелі.
У колективі, що нараховує 267 людей, кожний дорожить місцем своєї праці і це було відчутно у розмові з ними. І ще вражає цілковита безпосередність й доброзичливість медперсоналу, незалежно від їхніх посад, адже всі вони творять добру історію лікарні, і за це їм вдячні пацієнти з якими довелося спілкуватися.

В. Турми для DROBRO

На фото: Наталія Стецик;